На нелінійних щурах-самцях пубертатного віку досліджена участь катехоламін- та серотонінергічних механізмів у формуванні потягу до морфіну. Показано ініціальний неспецифічний характер включення центральних нейромедіаторних систем емоціогенних структур мозку в реакцію на дію морфіну та наступне пригнічення периферичної ланки нейромедіації при тривалому введенні цього алкалоїда. Обговорюються нейрохімічні кореляти дезадаптації в пубертатному віці, яка призводить до ранньої наркотичної залежності. Це може вказувати на існування в даному віковому періоді онтогенезу особливого фактора ризику розвитку штучно набутої мотивації - пристрасті до морфіну (підкріплюючого агента в системі позитивно-емоційного реагування).

В хроническом эксперименте на крысах изучали влияние эмоционального стресса (сеансы ноцицептивного раздражения в конфликтной ситуации в течение 15 дней) на формирование морфинной зависимости. Обнаружено, что индивидуальная чувствительность крыс к стрессу влияет на формирование качественно различных реакций на введение морфина: крысы, устойчивые к стресс-воздействиям, были устойчивы и к действию морфина, тогда как крысам, неустойчивым к стрессу, было свойственно облегченное развитие морфинной мотивации. Сделано заключение, что такое различие в реакциях на морфин у этих крыс определяется исходной функциональной активностью эмоциогенной системы мозга.

Дисертацію присвячено вивченню нейробіологічних закономірностей формування набутих мотивацій на моделі морфінної залежності, ролі мозкової системи позитивного емоційного підкріплення у даних механізмах. Досліджено вікові особливості функціонування позитивної емоціогенної системи та їх значення у механізмах формування морфінної залежності. Розглянуто участь різних емоціогенних структур мозку у механізмах потягу до морфіну, їх диференційоване включення у ініціацію та розвиток патологічної мотивації зі складним характером взаємовідношень нейромедіаторних систем організму. Експериментально доведено гіпотезу наявності природної ендогенної "наркотизації" як механізму саморегулювання емоціогенного гомеостазу. Обгрунтовано загальну нейробіологічну концепцію формування залежності від психоактивних сполучень. Розкрито роль емоційного стресу у формуванні морфінної залежності. Визначено фактори ризику та запропоновано нейробіологічні критерії прогнозу потягу до морфіну.